Манекени за ніч одягаються в теплі піжами,
і зника з тротуарів розсипане золото кленів.
То зима так приходить з тонкими твердими руками,
і стає все навколо зимове, холодне, студене.
І стає все студеним щоденно і кришаться будні
ніби сталь на морозі стається тонкіша кришталю.
Ти скажи мені, рідний, де ми завтра будем,
як не буде нічого, крім пам'яті, тиші і жалю?
Ти скажи мені, рідний, чи бачиш зимові ознаки?
Побіліли уста нам, неначе притрушені снігом.
Знову вчуся читати сліди, ніби букви та знаки,
знову вчуся ловити в собі перші прОяви віхол.
А ми ті ще проЯви! Крихкі і тверді одночасно.
Так ми діти зими, отож небожата для смерті.
Ти дволикий, як Янус, хмурно у тебе і ясно,
я читаю в снігах одкровення ще звечора стерті.
Народились
- Рене Маґрітт (1898), бельгійський художник
