По-перше, це красиво. Як "Шербурзькі парасольки".
По-друге, це як не як класика. І ви зрозумієте, що Брюс Всемогутній цитує "Це прекрасне життя".
По-третє, це іноді дико. От Геді Ламар грає радянську водійку трамвая, а Кларк Ґейбл - закоханого в неї американського шпигуна, Європа на порозі війни, хіба не дико?
По-четверте, це зроблено з любов’ю (хто роздивлявся спецефекти в "Космічній Одіссеї", зрозуміє про що я).
По-п’яте, це несподівано, бо фінали "Єнтл" чи "Ти осяюєш моє життя" виглядають цілком неможливими в нинішньому Голлівуді.
Я думаю, п’яти цілком достатньо.
Хоча є ще фактор режиму бога: а зняв би Довженко таку саму "Землю" 5 років по тому? А тут режисери розвернули фінал книжки на 180 градусів. А Ед Вуд знав, що про нього самого знімуть фільм? А тут донька Мерил Стріп грає її героїню в молодості. А цей фільм ми колись зустрілись дивились в дивний період мого життя. І вся ця мета-інформація накопичена з роками створює світіння навколо того, що й так сяє.
Народились
- Соджонер Трут (1883), американська аболоціоністка і феміністка
- Григорій Квітка-Основ’яненко (1778), український письменник
