– Коли зима, то час так не біжить борзо, як тепер, – казала вуйна Миця. – Довше треба спати, набагато довше, кутатисі в тепле, забивати шпари лахами, аби не дуло. Може так дути, що дайбі.
– Сподіваюсь, що вікна мені не замете снігом. Мені важливо, щоб було видно гори.
– Може замести, доньцю. Але ти сі не бій. Спи тогди, коли так буде. Все так не буде. Тут, в горах, люди живут по-природному, як звірі. Зимою звірі ховаютсі в нори і барлоги і там сидє. Сплє собі. І ти так роби. Чєсу буде багато, аби подумати, щось собі хатнє поробити.
– Я плету покривало. Досі мало плела, а коли похолодніє, зможу закінчити.
– О, в’єжи собі. Тільки не бійсі чєсу.
Таня Малярчук, "Книга страхів"
Народились
- Грація Делледа (1871), італійська письменниця, нобеліатка
- Ніла Зборовська (1962), українська літературознавець і психолог
Померли
- Едґар Деґа (1917), французький художник
